МОВЛЕННЄВА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ.
Часто батьки задумуються чи готова дитина до навчання в школі, проте деякі батьки мають хибну думку щодо цієї готовності, вважаючи, що готовність до школи - це певний багаж знань. Наприклад, дитина знає букви, цифри, вміє писати. читати - значить до школи готова. Але це не зовсім так! Нумо розбиратись що ж таке "готовність до школи"!
Готовність до школи – поняття, яке виходить за межі вміння знати й писати букви-цифри, а також читати по складах. Набагато важливіша фізична і психологічна готовність дитини до шкільного навантаження. Психологічна готовність до школи – це комплексний показник, який охоплює декілька компонентів. Окреме і важливе місце серед компонентів готовності до школи займає МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ.
Частка дітей, які планують йти до школи й мають порушення усного мовлення – дуже велика, і, на жаль, тенденція з кожним роком тільки зростає. Часто наявність порушення звуковимови, порушення складової структури слова чи граматичні помилки в оформленні самостійного мовлення дошкільників, не турбують батьків, проте, такі, на перший погляд, маленькі особливості стають великими проблемами у засвоєнні письма та читання. Такі діти потрапляють у так звану "групу ризику". які згодом можуть мати навчальні труднощі.
Що ж все-таки потрібно вміти дитині в межах мовленнєвої готовності до навчання у школі?
-
звуковимова: дитина вміє вимовляти та диференціюювати всі звуки мовлення. Тобто “суба” замість “шуба”, “лак” замість “рак”, “шамокат” замість “самокат” – не норма!
-
складова структура слів: дошкільник вміє вимовляти слова з будь-якою кількістю складів без помилок;
-
фонетико-фонематичні процеси: дитина правильно визначає кількість, місце та наявність певних звуків у слові. Вона вміє підібрати слово на запропонований звук;
-
лексика: дошкільник знає як узагальнювати поняття, виокремлювати зайву назву, використовувати у власному мовленні усі частини мови, підбирати протилежні за значенням слова і т. д.;
-
граматичний компонент мовлення: дитина розрізняє зміни, які відбуваються у словах при відмінюванні, без помилок застосовує прийменники, правильно узгоджує іменники з числівниками, іменники з дієсловами, іменники з прикметниками, використовує дієслова відповідно до часу, вміє змінювати слова (“чашка-чашечка”, “заходити-виходити” тощо);
-
зв’язне мовлення: дошкільник вміє переказати зміст тексту з навідними питаннями, описати малюнок поширеними реченнями, скласти розповідь за сюжетними картинками. Не норма, якщо дитина не може відтворити почутий текст зі збереженням усіх подій в часі!