ДЛЯ ВАС, ШАНОВНІ БАТЬКИ!
Коли батьки дізнаються про те, що їх дитина «особлива» або про інше хронічне захворювання, вони вступають у життя, сповнене сильних емоційних переживань, важких виборів, взаємодії з різними фахівцями та постійної потреби в інформації і послугах.
Спочатку батьки можуть розгубитися, відчути себе самотніми, не знаючи, з чого почати, де шукати інформацію, просити допомоги і розуміння. Це для тих батьків, які відчувають брак інформації, для тих, хто щойно дізнався про «особливість» дитини, або тих, хто жив з цією новиною деякий час, для всіх тих, хто потребує нової інформації та підтримки. Це допоможе батькам почати пошук інформації, а також буде корисною і фахівцям, що працюють з сім'ями, допомагаючи їм усвідомити, як поява дитини з особливими освітніми потребами може вплинути на життя сім'ї.
Більшість батьків, дізнавшись про хворобу чи особливі освітні потреби дитини, реагують схожим чином.
Неприйняття – це перша реакція батьків: «це не могло трапитись зі мною». Неприйняття швидко змінюється злістю, яка може бути спрямована на медичних працівників, які розповіли про «особливість» дитини. Злість може вплинути і на взаємини між всіма членами родити та родичів. Таке відчуття, як злість - сильне почуття, через яке проходять усі. Її породжує відчуття великого горя.
Страх - ще одна реакція. Люди більше бояться невідомості, ніж популярності, точна інформація про діагноз та перспективи дитини в майбутньому лякає менше, ніж невідомість. У будь-якому випадку страх за майбутнє дитини - це почуття, випробовуване усіма: якою буде дитина в п'ять, дванадцять, двадцять один? Що з ним буде, коли я помру? Потім виникають інші питання: «Він коли-небудь навчиться? Чи зможе він закінчити школу? Чи зможе він любити, жити, сміятися, робити все те, про що ми мріяли?»
Ці та інші питання без відповідей породжують страх. Батьки бояться, що стан дитини з часом може погіршитись. Є страх неприйняття з боку суспільства, страх того, як така ситуація вплине на життя братів або сестер, чи будуть ще діти в цій сім'ї, сумніви в тому, чи буде чоловік або дружина любити цю дитину. Такі думки можуть просто збентежити людину.
Далі йде вина, вина і занепокоєння з приводу того, що вони - батьки - могли стати причиною того, що сталося з їх дитиною. Вони думають: «Я зробив щось не так? Я покараний за щось? Я недостатньо стежила за собою під час вагітності? Може це спадкове?»
Збентеження. Воно походить від того, що людина не до кінця розуміє, що відбувається і що буде далі. Воно проявляється в безсонні, нездатності прийняти рішення, емоційному перенавантаженні, інформація може здаватися неясною і спотвореною. Ви чуєте слова, яких раніше ніде не чули, терміни, які описують те, чого ви не розумієте. Ви намагаєтеся зрозуміти і знайти сенс у тій інформації. Часто батьки і ті, хто намагається донести інформацію про особливі потреби дитини, говорять на різних мовах.
Безсилля, неможливість змінити ситуацію. Батьки не можуть змінити той факт, що у їх дитини є певна «особливість», але їм потрібно відчувати, що вони можуть впоратися зі своїми життєвими проблемами. Дуже важко змусити себе прислухатися і слідувати рекомендаціям.
Розчарування. Той факт, що дитина недосконала, не така, як усі, зачіпає батьків. Це почуття разом з уявленнями про дитину, які були до того, можуть призвести до неможливості прийняти дитину такою, якою вона є, як особистості.
Живіть сьогодні і зараз
Думки про майбутнє можуть паралізувати вас. Потрібно відкинути питання: що в майбутньому...? Це може видатися неймовірним, але гарні речі почнуть відбуватися щодня. Занепокоєння про майбутнє тільки виснажать вас. Вам є про що подумати, проживайте кожен день, крок за кроком.
Якщо у вас є інші діти, говоріть з ними теж, не забувайте про них, задовольняючи їхні емоційні потреби. Біль, розділена, не така важка, іноді може допомогти і професійний психолог. Якщо вам здається, що це принесе результати, використовуйте допомогу професіоналів.
Шукайте інформацію
Деякі батьки знаходять тони інформації, деякі не настільки наполегливі. Найважливіше - шукати точну правдиву інформацію. Не бійтеся задавати питання, відповіді на питання будуть першою сходинкою до розуміння проблеми.
Не дозволяйте себе залякати
Багато батьків відчувають себе невпевнено в присутності медиків або педагогів з-за їх професійного досвіду, і іноді з-за їх манери поводитися. Не лякайтеся професіоналізму тих людей, які взаємодіють з вашою дитиною, ви маєте право дізнаватися про все, що відбувається. Не турбуйтеся, що ви набридли фахівцям своїми питаннями: це ваша дитина, дана ситуація найбільше впливає на її і ваше життя, і тому для вас дуже важливо дізнатися як можна більше.
Не соромтесь своїх почуттів
Багато батьків стримуються, соромляться, бояться своїх почуттів. Їм здається, що показавши їх, вони будуть виглядати слабкими. Найсильніші батьки дітей з особливими освітніми потребами не бояться показати свої почуття, оскільки розуміють, що це не зробить їх слабкими.
Навчіться працювати зі своїми почуттями. Може, зараз ви не повірите, але життя буде поліпшуватися, і прийде той день, коли ви знову будете бачити все в позитивному світлі. Розуміння і робота над своїми негативними почуттями допоможуть вам бути сильнішими і підготуватися до інших викликів життя, а також ці почуття перестануть віднімати у вас енергію і сили.
Будьте реалістом!
Бути реалістом - значить розуміти, що в житті є речі, які ми можемо змінити. Наше завдання, розуміти, що ми можемо змінити, а що ні.
Пам'ятайте, що час працює на вас
Час справді лікує. Це не означає, що виховання дитини з особливими освітніми потребами дається дуже легко, але це буде справедливо, якщо ми скажемо, що з часом багато проблем вирішуються. Тому час на вашому боці.
Не забувайте про себе!
Під час стресу всі ведуть себе по-різному, але все одно деякі загальні поради можна дати: пам'ятайте про себе, досить відпочивайте, виходьте з дому і спілкуйтеся з людьми, які можуть вам надати емоційну підтримку.
Уникайте жалю
Інвалідом дитину робить ваша жалість та жалість інших. Жалість не те, що вам потрібно. Вам потрібно швидше співчуття. Вирішить, як реагувати на оточуючих. У цей період вас може засмучувати або злити ставлення інших до вас або вашої дитини. Багато реакції людей на серйозні проблеми відбуваються через незнання, нерозуміння, страх перед чимось невідомим або просто незнанням, що сказати. Зрозумійте, що багато людей не знають, як поводитися при зустрічі з «особливою» дитиною.
Пам’ятайте!
Це ваша дитина, і це - найголовніше. Так, може бути, що ваша дитина відрізнятиметься від інших, буде не такою, як усі, а «особливою», але це не означає, що вона не заслуговує на повагу, любов, піклування. Любіть свою дитину і отримуйте задоволення від цього. Робіть позитивні кроки назустріч дитині, вам обом це буде корисно, і ви навчитесь думати про майбутнє з надією.